Close

14 Травня, 2016

Світлана Ушакова

Детальніше тут:

Історія діяльності: Травневі свята і для хлопців з 92-ої ОМБр, які вже другий рік поспіль (з вересня 2014 року(!) без замін і ротацій) утримують наші позиції в районі Щастя на Луганщині, видалися радісними. По-перше, «сєпари» трохи вгамувалися: з «того боку» за перші святкові дні до нашого авангарду «прилетів» тільки один 182 мм снаряд – нікого не зачепило. Але воронка від нього засвідчила: якби хтось знайшовся поблизу, було б йому непереливки. По-друге… І це найсуттєвіше, бо стало справжнім радісним сюрпризом для мужніх і суворих чоловіків, і вони з того раділи, як діти… Волонтерська група Світлани Ушакової у складі Геннадія Леоновця та Віталія Лаврова, авторки цих рядків і моєї колеги із дружньої газети «Индустриальное Запорожье» Ірини Єгорової завітала в гості (ми пробралися на самий передок) та обдарувала наших солдатиків усілякими смаколиками і сердечними обіймами. Подарунки для хлопців приготувала родина Світлани Ушакової.

Спільно із дорослими дітьми – сином Андрієм та донькою Вікторією, Світлана опікується Запорізькою 55-ою артилерійською бригадою. Зроблено ними для артилеристів чимало. Наша газета намагається регулярно розповідати своїм читачам про волонтерську діяльність запоріжців. Наразі Світлана вирішила зробити приємність і для хлопців з Харківської 92-ої ОМБр. “Там капітаном вже другий рік служить мій друг з Києва, – пояснила Світлана .- Допоки висилала йому все, що було потрібно, поштою. Наразі вирішила подарувати свято хлопцям особисто. Мікроавтобус «Мерседес» вщент забили подарунками: свяченими пасками, крашанками, цукерками, кавою та чаєм, мішками з овочами, ящиками з фруктами, домашньою консервацією, знайшлося місце і для улюбленого українцями продукту – сальця. Також завчасно заготовили кілька сотень вареників із різноманітною начинкою – везли у спеціальних термосумках, щоб не «попливли»”. Світлана власноруч замаринувала для хлопців кілька відер м’яса для шашликів – свято ж! Подарунки і смаколики збирали усім миром. Окрім волонтерів та їх рідних, до справи долучилися школярі і вчителі запорізької школи № 106. Дітвора підготувала нашим воїнам ще й особисті послання – малюнки-оберіги, щирі сердечні листи. А студенти і викладачі ветеринарного факультету Київського національного університету біоресурсів і природокористування зібрали і передали воїнам-захисникам необхідні ліки та медичні препарати. Коли наша волонтерська команда прибула на перший форпост «Фасад» (назва його говорить сама за себе – обличчям до ворога), тут саме готувалася до виходу на бойове завдання група розвідників. Троє лицарів неквапливо, зважуючи кожну деталь, збирали необхідну амуніцію, пакували свій випробуваний, із розтерзаними ворожими кулями дверцятами, з вибитими шибками позашляховик. І те, як вони це робили – впевнено, розсудливо, із знанням справи, пояснюючи один одному без слів, буквально на мигах, переконливо свідчило: вони певні того, що роблять. Розумні лагідні очі, веселі обличчя випромінюють доброту і жагу життя. З’ясувалося, всі вони – з топ-менеджменту солідних фірм і підприємств: один – колишній заступник гендиректора відомого на весь світ підприємства, другий – екс-управлінець у компанії, що веде газо- і нафтовидобування, працював за кордоном, третій – керівник ІТ-компанії. Всі мають по кілька вищих освіт, вільно володіють кількома іноземними мовами (російська – не враховується). Та просто зараз – вони захисники своєї Батьківщини, єдиної та неділимої. І цю свою роботу вважають своїм обов’язком. Сюди, на передок, окрім вже названих вище смаколиків, ми доправили хлопцям унікальні як для ситуації ласощі – морозиво. І перед виходом на завдання розвідники разом із іншими товаришами поласували із задоволенням. “Вже давно не їв морозива, – сказав один із розвідників. – Воно мені просто душу зігріло”.

Наступну свою зупинку ми зробили у піхотинців, які стоять в окопах на відстані погляду до ворожих позицій. “Нам не дозволяють адекватно відповідати на ворожі провокації. Але як би там не було, хто б що не говорив, та ми стоїмо тут, на цих позиціях, з вересня 2014-го. Не віддали ані сантиметра нашої землі”, – пояснив один з хлопців. Це дійсно такі прості і надійні хлопці. Стискаючи їх у своїх обіймах в знак щирої подяки, усім серцем відчуваєш, їм можна вірити, вони не підведуть. А хлопці радіють, що до них добралися із великої землі та привезли найголовніше – віру в них і рішуче переконання в нашій перемозі. “Ніщо не даремно, – висловлює думки в голос командир одного з місцевих підрозділів, показуючи так званий батарейний люстратор – величезну сокиру, з якою впоратися може лише справжній гігант. – Ось здобудемо для України справжню незалежність і візьмемося за розбудову нашої державності”.

Останню зупинку наша волонтерська команда зробила вже на позиціях авангарду 92-ої ОМБр. Тут дислокується військова техніка і транспорт. Є місце для перепочинку і лікування хворих. Останніх практично немає, і цей факт нас дійсно порадував. Зате у розташуванні чимало тварин – собачок і кішечок. Хлопці їх дуже люблять і вважають членами свого підрозділу. Опікуються і вболівають, немов за рідних. Коли їхня кішечка народила мертвих кошенят, дуже побивалася за малими. Розвідники, перебуваючи на завданні, знайшли мертву кішку і біля неї двох дитинчат, без вагань забрали малих і принесли у свій табір. Тепер щаслива кішка-мама опікується і вигодовує малих прийомних кошенят.

…Це лише одна історія про наших захисників. І вона підтверджує, що наші хлопці найшляхетніші, вони – найкращі в світі.


Громадська організація / ініціатива волонтера: Координатор волонтерської групи, що надає підтримку 55-й артбригаді


Рекомендація від Наталії Зворигіної, Запорізька обласна організація національної спілки журналістів України: Величезний внесок у справу здобуття перемоги України.